Про ідеологію неототалітаризму
Jul. 29th, 2021 05:10 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
belmondo3Ідеологія і дискурс.
... Не так відбувалося в суспільствах, питомо схильних до авторитаризму. За останні п'ятнадцять-двадцять років, після нетривалого періоду сумнівів та запитань кінця 1990-х-початку 2000-х років, що послідував за колапсом панівних комуністичних ідеологій, ці суспільства почали все частіше застосовувати моделі, базовані на конспірологічних парадигмах «геополітики-геоекономіки-геокультури». На цій, на перший погляд хиткій основі, і було зрештою сформовано відносно сталий суспільний дискурс, що його розповсюдження ми можемо спостерігати зараз від РФ і Китаю до країн Африки і Латинської Америки.
В чомусь ця конструкція нагадує різні модифікації сумнозвісного марксизму-ленінізму, де за допомогою розгалуженого понятійного апарату можна пояснити буквально все навколо.
Але при цьому, окремі наративи всередині «геополітичного» дискурсу можуть бути фактично будь-якими – від православного сталінізму, імперського іредентизму, євразійства, антинаукового сектантства і расової конспірології до «руского» чи «слов’янського міру». Їх може генерувати за кількома ключовими словами навіть найпростіша нейромережа – попри свою демонстративну абсурдність та кричущу ірраціональність вони вкладатимуться в загальний дискурс – що стає можливим завдяки принциповій неструктурованості такого «геополітичного» дискурсу.
...
Власне, і працює він доволі обмежено – у спотворених засобами соціального конструювання суспільствах і спільнотах, істотно деградованих і атомізованих, зі знищеними інструментами соціальних комунікацій і спотвореними адаптивними функціями. На жаль, таких спільнот і суспільств все ще залишається достатньо для того, щоб створювати проблеми, іноді глобального характеру.
І ця особливість «геополітичного» дискурсу визначає його фатальну вразливість, завдяки якій він рано чи пізно зжере сам себе, мабуть, раніше, ніж вільний світ спробує зруйнувати його як загрозу для себе. Бо вільний світ, насправді, більше зайнятий власним розвитком та подоланням кризових явищ, пов’язаних з глобальними трансформаціями, ніж проблемами деградованої периферії…
Те, що я підкреслив, схоже на Елізу. А нейромережі до сраки, бо вони нічого не генерують! До речі, Зеленський теж схожий на Елізу.
... Не так відбувалося в суспільствах, питомо схильних до авторитаризму. За останні п'ятнадцять-двадцять років, після нетривалого періоду сумнівів та запитань кінця 1990-х-початку 2000-х років, що послідував за колапсом панівних комуністичних ідеологій, ці суспільства почали все частіше застосовувати моделі, базовані на конспірологічних парадигмах «геополітики-геоекономіки-геокультури». На цій, на перший погляд хиткій основі, і було зрештою сформовано відносно сталий суспільний дискурс, що його розповсюдження ми можемо спостерігати зараз від РФ і Китаю до країн Африки і Латинської Америки.
В чомусь ця конструкція нагадує різні модифікації сумнозвісного марксизму-ленінізму, де за допомогою розгалуженого понятійного апарату можна пояснити буквально все навколо.
Але при цьому, окремі наративи всередині «геополітичного» дискурсу можуть бути фактично будь-якими – від православного сталінізму, імперського іредентизму, євразійства, антинаукового сектантства і расової конспірології до «руского» чи «слов’янського міру». Їх може генерувати за кількома ключовими словами навіть найпростіша нейромережа – попри свою демонстративну абсурдність та кричущу ірраціональність вони вкладатимуться в загальний дискурс – що стає можливим завдяки принциповій неструктурованості такого «геополітичного» дискурсу.
...
Власне, і працює він доволі обмежено – у спотворених засобами соціального конструювання суспільствах і спільнотах, істотно деградованих і атомізованих, зі знищеними інструментами соціальних комунікацій і спотвореними адаптивними функціями. На жаль, таких спільнот і суспільств все ще залишається достатньо для того, щоб створювати проблеми, іноді глобального характеру.
І ця особливість «геополітичного» дискурсу визначає його фатальну вразливість, завдяки якій він рано чи пізно зжере сам себе, мабуть, раніше, ніж вільний світ спробує зруйнувати його як загрозу для себе. Бо вільний світ, насправді, більше зайнятий власним розвитком та подоланням кризових явищ, пов’язаних з глобальними трансформаціями, ніж проблемами деградованої периферії…
Те, що я підкреслив, схоже на Елізу. А нейромережі до сраки, бо вони нічого не генерують! До речі, Зеленський теж схожий на Елізу.
