Популістська валюта

Коли у більшості країн ЄС запровадили євро, я побачив можливість для зловживань з боку країн із слабкою економікою. Залитий додатковими коштами Німеччини борг Греції став першим дзвіночком. Борг Італії залити таким чином не вийде, але ж Греція знову влізла у борги. Якби кожна країна мала власну валюту, то емісія облігацій у власній валюті та її знецінення не зачіпляла би інші країни. Зловживання емісією боргових зобов'язань ударить не тільки по боржниках, а по всіх країнах єврозони. Склалася парадоксальна ситуація: італійські популісти, що вимагають виходу Італії із єврозони, можуть врятувати економіку ЄС, хоча їхні мотиви є ідіотськими.

Історія з євро є чудовим козирем у грі євроскептиків. Якщо ЄС не розвалиться, то Україні треба взяти шведів за взірець, бо вони не піддалися на популістські гасла. Треба готуватися до фінансової кризи у єврозоні, а Газпрому гаплик, бо рашка не очікує такого розвитку подій. Важко уявити що буде у Німеччині, а шведи розумні люди.

Watch on YouTube

PS
От халепа, Литва, Латвія та Естонія запровадили євро. Полізли поперед батька Швеції у пекло.

Невиліковно

Я сам идее сохранения единого государства в рамках локальной русской цивилизации (субэкумене) скорее сочувствую. За что постоянно подвергался критике как имперец. Но я честно писал, что для меня население Обнинска, Петербурга, Харькова или Павлодара (Казахстан) одинаково входит в "круг сочувствия".

Более того, я уже четыре года пишу, что именно "имперство" российской либеральной интеллигенции обеспечило очень важную для Украины на первых порах поддержку Революции Достоинства – жители свободолюбивой "провинции" заслуживали куда большего сочувствия, нежели "агрессивно-послушная" "вата".

Будь эта интеллигенция националистической, ей куда больше импонировала бы пророссийская диктатура в Киеве. Подобно тому, как израильтяне горестно сожалеют о светских прозападных диктатурах в Арабском мире. (джерело)

---

Характерна тут репліка слідчого КГБ на адресу Л.Плюща: «Леонид Иванович у нас демократ, с ним можно и по-русски» (sic!), і так це й засвоєно було безкритично: якщо демократ, то «по-русски», якщо «не по русски» - то «не демократ». Скільки попрацювала російська аґентура в 1990-ті, щоб «обнулити» в українському політикумі найсильніший тоді національно-демократичний сектор, викінчений із загадковою смертю В.Чорновола, та знов розмежувати в інформполі «націоналістів» і «демократів» – тема окрема, а тепер бачимо, скільки зусиль докладає Кремль у гібридній війні вже по цілій Європі, аби тримати умовних «правих» і «лівих», як цуциків на повідках, по різні боки бар’єра, періодично інсценізуючи в різного роду сутичках, як то їм «не зійтися вдвох», - це теж пролонґація, нехай і симулятивна, того самого радянського «імперського дуалізму». (джерело)

(До справи Манафорта)