Італійська проблема

[belmondo3]

Причиною перемоги популістів у Італії та хронічної політичної нестабільності є невдалий розподіл повноважень між асамблеєю та сенатом. Конституційна реформа, що мала стартувати після перемоги Матео Ренці на референдумі, полягала в тому, щоби усунути дублювання функцій асамблеї та сенату і усунути право сенату затверджувати закони, що стосуються дій уряду. Що ж там коїться і чому це важливо. На виборах до асамблеї та сенату попадають одні й ті самі політичні сили у рівній пропорції. Щоби сформувати уряд, в асамблеї створюється коаліція, яка за пропорційним принципом призначає уряд. Молодший член коаліції зацікавлений у тому, щоби скомпрометувати старшого члена від якого призначають прем'єра, але відкрита гра проти групи прем'єра завдає репутаційних втрат молодшому членові коаліції. Тому гра проти партії прем'єра ведеться не в асамблеї, а в сенаті. Коли партія прем'єра виносить будь-який закон на голосування, то партія молодшого члена коаліції у асамблеї демонстративно його підтримує, аби її не звинуватили у деструктивній поведінці. Але ж у сенаті, що має затвердити закон, нема ніякої коаліції, і партія молодшого члена провалює голосування, щоби блокувати ініціативи партії прем'єра і дискредитувати її. Таким чином перетин повноважень між двома палатами парламенту і однакові принципи формування складу обох палат паралізують політичну систему як і перетин повноважень між урядом і президентом в Україні. Якщо Україна перейде до двопалатної парламентської республіки, то треба зважити на італійську проблему, щоби з українських граблів не стрибнути в італійське болото.

---

E se domani